Розглянуто допустима похибка дозуючих пристроїв на основі європейських норм VdS.
Ключові слова: пристрій дозування піноутворювача, характеристики дозуючих систем піноутворювача, похибка дозування.
Одним з найважливіших показників будь-якого дозувального пристрою є похибка дозування. Важливість цього показника зумовлена тим, що він впливає на:
Так, наприклад, якщо похибка дозування буде у бік зменшення концентрації, тобто буде негативною, то розчин піноутворювача не зможе забезпечити отримання піни з високої вогнегасної здатністю. З-за позитивної ж похибки витрата піноутворювача буде більше розрахункового, а фактичний час подачі піни – менше розрахункового (якщо, звичайно, проектувальник не врахує цей нюанс).
Як показує практика, найчастіше в розрахунках похибка дозуючого пристрою не враховується, так як про це показнику в технічних паспортах виробники замовчують. Інша справа – міжнародні стандарти, де встановлені жорсткі вимоги до якості дозування в установках пінного пожежогасіння.
На прикладі пожежного насоса-дозатора FireDos розглянемо, які вимоги європейських норм VdS пред’являються до дозатором і як ці вимоги виконуються.
На графіку діапазону допустимої похибки дозуючих систем (рис. 1) відмічена зона, в межах якої дозатор повинен коректно працювати на різних режимах. Причому цей графік є універсальним для всіх дозаторів з різними концентраціями піноутворювачів.
Рис. 1. Діапазон допустимої похибки дозуючих систем: – номінальний відсоток дозування
Згідно вимогам, що пред’являються до дозуючим систем VdS, мінімальна продуктивність, при якій дозатор зазнає випробувань, складає 20 % від максимальної, але не більше 200 л/хв Максимальний перевірочний витрати в 1,5 рази більше максимальної витрати, заявленого заводом-виготовлювачем.
Так, наприклад, у дозатора FD-20000/РР-6-S робочий діапазон становить від 500 до 20000 л/хв. Це означає, що він буде піддаватися випробуванням при мінімальній витраті 200 л/хв і максимальному – 30000 л/хв. При цьому фактична концентрація водного розчину повинна укладатися в діапазон від K до 1,3 K (де K – номінальна концентрація піноутворювача у водному розчині), тобто для 1 %-ного піноутворювача його вміст у розчині повинно становити від 1 до 1,3 %; для 3 %-го – від 3 до 3,9 %, а для 6 %-ного – від 6 до 7 %.
З упевненістю можна відзначити, що далеко не всі дозатори, вироблені в Росії чи імпортуються, відповідають цим вимогам.
Як видно з вищесказаного, вимогами VdS не допускається негативна похибка дозування і жорстко регламентується позитивна похибка, яка не повинна перевищувати 30 %. Це означає, що при відсутності даних заводу-виробника на дозатор у розрахунках можна сміливо закладати додатково 30 % до розрахункового кількості піноутворювача, що зберігається в установці пінного пожежогасіння. Виняток становлять баки-дозатори з піноутворювачем, що зберігаються всередині мембран. У цих установках до всього іншого існує «мертвий» залишок піноутворювача, не бере участь в процесі утворення піни. Справа в тому, що в корпусі бака-дозатора встановлюється одна перфорована труба при вертикальному виконанні дозатора і дві труби – при горизонтальному. Діаметр труби в середньому 100 мм, тобто при її довжині 3 м об’єм труби дорівнює майже 24 л. Це відповідає кількості піноутворювача, яке завжди залишається в установці.
Більш того, VdS зобов’язує щорічно проводити випробування дозуючих пристроїв, змонтованих на об’єктах. Для цього монтуються стаціонарні випробувальні вузли, що представляють собою два обвідних трубопроводу з запірними засувками і дросельні шайбами, отвори яких моделюють витрата 50 і 100 % від максимального для конкретного дозатора. На водопроводі встановлюється (теж стаціонарно) витратомір. Така схема дозволяє проводити випробування без пуску всієї установки пожежогасіння. Паркан піноутворювача для випробування проводиться у мірну ємність. По закінченні випробувань його знову можна буде застосовувати за призначенням (рис. 2).
При експлуатації баків-дозаторів подібні випробування (тобто без утворення готового розчину піноутворювача) проводити неможливо, тому при кожному такому випробуванні замовнику доведеться розплачуватися за витрачений на ці цілі піноутворювач.
Повернемося до питання про мінімальної похибки, яка неспроста у відповідності з вимогами VdS не повинна бути негативною. Це пояснюється тим, що при виробництві піноутворювачів теж існують похибки. А якщо ще врахувати несумлінність деяких виробників, які у гонитві за прибутком скорочують кількість дорогих компонентів в пенообразователе або замінюють їх на дешеві і свідомо гірші, то в результаті отримаємо таку негативну похибка дозуючих пристроїв, яка тим більше неприйнятна.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене і важливість систем протипожежного захисту на найбільш пожежонебезпечних об’єктах, можна зробити висновок, що прийшов час більш серйозного підходу до питання про допуск до застосування в установках пінного пожежогасіння дозаторів піноутворювача.
Рис. 2. Принцип дії стаціонарних систем FireDos з віддаленою точкою підмішування піноутворювача.
