Виявителі відеокамер

500


Як відомо, на кожну дію знайдеться протидія. Варто тільки з’явитися новим «жучка», фахівці починають роботу по створенню засобів пошуку і нейтралізації прослушки. З плином часу пристрої захисту розвиваються, удосконалюються, здобуваючи все більше корисних функцій і стаючи все більш зручними у використанні. Аналогічні процеси відбувалися і з пристроями виявлення прихованих відеокамер.

Різні види підглядання (прихована фото — та відеозйомка, використання коштів нічного бачення тощо) завжди привертали шпигунів; чимало зусиль було витрачено зловмисниками на їх створення і вдосконалення. Розміри відеокамер з плином часу ставали все менше і менше, а характеристики одержуваного зображення поліпшувалися. З’явилися дротові і бездротові відеокамери, камери передають зображення по радіоканалу, і камери, які включаються дистанційно – за потребами шпигуна. У результаті всіх праць сьогодні приховану відеокамеру можна непомітно встановити буквально куди завгодно: в меблі, стіни, предмет одягу – все залежить від фантазії зловмисника і вести зйомку практично непомітно для людини.

Виявити ці численні відеокамери можна кількома відомими на сьогоднішній день способами:

  • за допомогою індикатора поля (у разі якщо передача інформації з камери ведеться по радіоканалу);
  • оптичним способом (лазерний промінь, посланий з оптичного візерунок, відбивається від об’єктива відеокамери);
  • електромагнітним обнаружителем відеокамер.

Прилади першого типу досить широко поширені на Заході, однак вони являють собою звичайні індикатори поля, тому зупинимося докладніше на двох останніх.

Оптичні виявителі працюють на основі ефекту световозвращения. Описати цей ефект можна наступним чином. Оскільки всі оптичні прилади спостереження (в нашому випадку мова йде про камерах) містять світлочутливий елемент (наприклад, ПЗЗ-матрицю), промінь, спрямований на цей елемент, відіб’ється від нього і повернеться назад до джерела, тобто до обнаружителю. Таким чином, оператор надсилає зондуючий промінь на місце передбачуваного розміщення прихованої відеокамери, і в разі, якщо камера дійсно встановлена, він побачить блик, відбитий від світлочутливого елемента. Однак крім потрібного сигналу в поле зору будуть потрапляти випромінювання від інших елементів, для позбавлення від них в оптичні виявителі включена система відсіювання таких шумів. У деяких приладах для цього використовується ІЧ-фільтр пропускає. При цьому параметри лазерного променя (або світлодіодного підсвічування) також грають велику роль при виявленні, при виробництві вони ретельно підбирають дослідним шляхом.
У такого принципу роботи є свої переваги і недоліки: з одного боку, він дозволяє виявляти оптичні пристрої різного типу (від снайперських гвинтівок до біноклів), а з іншого – вже придумані засоби протидії оптичним обнаружителям – спеціальні світлофільтри для відсіювання світлових хвиль, що мають певну довжину.

Існує ще один спосіб виявлення відеокамер – за допомогою електромагнітних обнаружителей. Для розуміння принципу роботи таких приладів потрібно сказати кілька слів про будову прихованих відеокамер. Як вже було відмічено раніше, в переважній більшості сучасних прихованих відеокамер в якості фотоприймача (пристрій для трансформації світлового сигналу в електричний) використовується ПЗЗ-матриці (прилад із зарядовим зв’язком). Вона обслуговується процесором, тобто зчитувачем сигналу, який потім формує відеосигнал. У складі процесора є осцилятор, який випромінює на якийсь фіксованій частоті. Сам по собі осцилятор на певній частоті випромінює на невелику відстань, проте він має побічні випромінювання, що складаються з гармонік основної частоти. Ці гармоніки кратні основній частоті і також випромінюють на невеликі відстані (чим вище гармоніка, тим менше відстань), однак серед них є гармоніки, які дуже добре проникають крізь корпус відеокамери. Камера певного типу добре випромінює на певних гармоніках, це зазвичай визначається досвідченим шляхом, і потім отриманий образ випромінювання записується в пам’ять візерунок відеокамер. Кількість записаних в пам’ять гармонік для кожного типу камер може бути різним.

Власне ж виявлення відбувається наступним чином. Прилад обстежує електромагнітну обстановку в приміщенні, виявляє якісь частоти і порівнює їх з образами, занесеними в пам’ять. Оскільки частота осцилятора камери знаходиться в деякому проміжку спектру, виявителі в режимі пошуку розбиває смугу спектра на окремі невеликі шматочки, в яких проводить більш детальне обстеження, поступово підвищуючи чутливість. Далі виявителі повинен прийняти рішення, чи є частота частотою процесора відеокамери або випадкова перешкода. Для відсікання випадкових перешкод може, наприклад, застосовуватися подвійний цикл перевірки і підтвердження, а в деяких приладах кожен підозрілий ділянку спектра обстежується 4 рази, і тільки після цього користувачеві видається остаточне рішення про належність частоти осцилятора відеокамери. На сьогоднішній день на ринку існує чимало відеокамер різних типів, проте в Росії в більшості своїй використовуються відеокамери типу PAL, рідше NTSC; є й інші типи, але вони рідко зустрічаються на практиці. Виробники по-різному вирішували проблему систематизації образів камер в пам’яті приладу. Наприклад, прилад закладена можливість реєстрації і запам’ятовування образів камер, знайдених в процесі пошуку, щоб в подальшому використовувати ці дані. В інших приладах ці дані скидаються. Це пов’язано з наступним: як вже було сказано раніше, частота осцилятора може змінюватися в залежності як від температури навколишнього середовища, так і електронних компонентів самої камери. Приховані камери, що працюють не від мережі, найчастіше включаються зловмисниками дистанційно для економії заряду, а при включенні камера починає повільно нагріватися, її частота змінюється, відповідно, раніше знайденому ділянці спектру камера вже не випромінює. Таким чином, втрачається сенс запам’ятовування такого способу, тому що через деякий час камера може пропасти і ця ділянка буде досліджуватися даремно. Для локалізації місцезнаходження камери користуються відображенням рівня випромінювання на екрані візерунок, причому в одних приладах на дисплеї видно інтегральний рівень випромінювання, в інших відображається рівень найбільшою гармоніки. Слід сказати, що останній варіант переважно, оскільки нерідко одна з гармонік, з яких складається інтегральний рівень, може пропасти, тобто опинитися в так званій мертвій зоні. Відбувається це через те, що випромінювання внаслідок інтерференції накладення хвиль і відображення від поверхонь можуть збільшуватися, а можуть і повністю пропадати, що призведе до значної зміни інтегрального рівня, а отже, до прийняття неправильного рішення, що в тій стороні камери немає. Дальність виявлення прихованих відеокамер і для оптичних, і для електромагнітних обнаружителей коливається в межах декількох метрів. У першому випадку на дальність впливають кілька факторів: тип підсвічування (імпульсна або безперервна, в деяких приладах реалізована можливість вибору), наявність або відсутність підстроювання по діоптріями, гострота зору оператора, освітленість приміщення, в якому проводиться огляд, та ін.
Дальність дії електромагнітних обнаружителей залежить в основному від типу камери і від того, як камера випромінює. Погано випромінюють камери зазвичай знаходяться з відстані близько 3 м, а добре випромінюючі – аж до 50, середня дальність виявлення становить 7-10 м. тобто ці характеристики в принципі однакові для всіх електромагнітних обнаружителей.

Час пошуку для електромагнітних обнаружителей більшою мірою залежить від кількості типів відеокамер, внесених в пам’ять візерунок. Сучасні електромагнітні виявителі здатні вести пошук відеокамер практично непомітно для оточуючих: у більшості з них існує світлова, звукова і вібраційна індикація. Є також прилади, оснащені антеною прихованого носіння, що дозволяє вести пошук максимально непомітно. Проте варто відзначити, що прилягання антени до тіла людини досить сильно знижує її чутливість, пошук зручніше проводити, тримаючи виявителі у витягнутій руці у відкритому просторі. В деяких моделях передбачена можливість постійного моніторингу приміщення і відправки у разі виявлення даних про підозрілий сигналі на віддалену ПЕОМ або обміну інформацією з ПК через mini USB-порт, що дозволяє завантажувати оновлення бази даних і програмного забезпечення.

Оптичні ж виявителі нездатні вести прихований пошук, і це може послужити серйозним аргументом на користь приладів електромагнітного типу. Людина, осматривающий приміщення за допомогою оптичного візерунок, точно не залишиться непоміченим, що у багатьох випадках може бути небажаним. Ще слід зазначити, що пошук з використанням оптичних обнаружителей вимагає часу, а також терпіння і граничної уважності оператора. Однак оптичні виявителі, на відміну від електромагнітних, здатні виявляти всі види відеокамер в незалежності від того, вимкнені вони чи включені. На закінчення хотілося б сказати, що при виборі типу візерунок необхідно відштовхуватися від задачі, яку потрібно виконувати: у ситуації, коли швидкість і скритність пошуку не грають принципової ролі, можна застосовувати оптичні виявителі, ціна яких як мінімум в два рази нижче, ніж вартість приладів електромагнітного типу.