По сліду ТИГРА

10

Російський військовий автопром живий і видає новітні колісні та гусеничні машини світового класу. Однією з них по праву вважається транспортна машина «Тигр», вже не раз представавшая у всій своїй красі перед вимогливими поглядами автомобільних фахівців. І не тільки армійських.
Історія створення цієї машини досить повчальна. У 1999 році військове відомство Об’єднаних Арабських Еміратів через відповідні фірми зробило замовлення російським автовиробникам на виготовлення кількох зразків високомобільного транспортного засобу, придатного для використання в жорстких умовах Аравійської пустелі. Це повинен був бути броньований автомобіль високої прохідності, що забезпечує досить комфортні умови для екіпажу і десанту. Горьковчане успішно впоралися із завданням, і вже через два роки, у березні 2001-го, на виставці в Абу-Дабі три красеня автомобіля постали перед здивованими поглядами присутніх. «Tiger» — так назвали машину — припав «до смаку» всім. І статтю, і задиристим, «тигряча» норовом. Але… як іноді случа ється у світі бізнесу, подальше співробітництво арабів з нашими автомобілебудівниками не заладилося. Втішало лише те, що роботи по виробництву цієї невеликої дослідної партії машин сплатили замовники. Тобто росіяни практично безкоштовно отримали прекрасний бронеавтомобіль для своїх силових структур. І не тільки для них. Автомобіль також прийшовся до двору газовиків, нафтовиків, інкасаторам та багатьом іншим. Ціна «Тигра», правда, трохи «кусається» (за деякими оцінками близько 60-65 тисяч доларів), але за хорошу функціональну машину і великих грошей не шкода. Особливо якщо до інших достоїнств автомобіля додається комфортний салон з кліматичною установкою.
Військові ж придивлялися до «Тигра» довше, і тільки у вересні минулого року тодішній міністр оборони Сергій Іванов, побувавши на Горьківському автозаводі, оголосив про плановані закупівлі цих позашляховиків.
Що ж собою являє «Тигр»? Це броньований автомобіль 5-го класу захисту. Зварної бронекорпус має 5-міліметрової товщини може витримати влучення автоматної кулі з відстані 5-10 метрів. У бічних стінках машини влаштовані бійниці для ведення вогню прямо з автомобіля, а в даху — два люка. Всередині передбачено місце для установки радіостанції та іншого обладнання.
Підвіска — незалежна торсіонна. Всі чотири колеса — ведучі. Підвищення прохідності, крім цього, сприяють автоматичне регулювання тиску в шинах і високий, 40-сантиметровий, дорожній просвіт. «Тигр» має унікальні характеристики «піщаної» прохідності, що й зрозуміло: адже спочатку він створювався саме для роботи в пустелі. Він здатний долати бархани з кутом в’їзду і з’їзду 52 градуси, впевнено дереться по підйомах до 45 градусів. Діапазон робочих температур — від -45°С до +50″Пн. Машина може долати водні перешкоди глибиною до 1,2 метра. Управління нею не представляє особливих труднощів, оскільки є гідропідсилювач керма. Навіть якщо уявити практично неможливе — що броньовик геть засяде в складному грунті, то і тут є рішення проблеми. Справа в тому, що позашляховик може оснащуватися лебідкою, яка в екстремальних ситуаціях швидко поставить машину «на хід». До речі, «Тигр» «взутий» в унікальні покришки «Мішлен» 335/80 R20, ідентичні тим, на яких наші Камази беруть перші місця в знаменитих перегонах «Париж — Дакар», тільки трохи менше розміром. Перевозить «Тигр» до десяти осіб.
Спочатку цей бронеавтомобіль створювався, як вже зазначалося, для поставки на експорт. Саме тому на ньому встановлювалися деякі іноземні агрегати, зокрема американські турбодизелі з проміжним охолодженням повітря Cummins В-180 і Cummins В-215 потужністю відповідно 180 і 215 л. с. На серійних машинах передбачена установка шестициліндрового дизеля ГАЗ-562 з робочим об’ємом 3,2 літра, потужністю 197 л. с. і 5-ступінчастою механічною коробки передач, які дозволяють «Тигру» розганятися до швидкості 125-140 км/ч.
Двигун ГАЗ-562 випускається по ліцензії австрійської фірми Steyr Daimler-Puch AG. Він має систему турбонаддува і проміжного охолодження повітря. Що важливо — екологічний двигун, його токсичність відповідає нормам EURO-II. Маса двигуна — 320 кілограмів.
Перші «Тигри» збиралися на потужностях Горьковського автозаводу. Але якщо справа піде на лад і силовикам будуть потрібні значні партії цього позашляховика, то до його виробництва готовий і Арзамаський машинобудівний завод. Річний випуск «Тигрів» може становити близько тисячі автомобілів.
Окрема розмова про те, як можна використати «Тигр» в армійських умовах. Для нього передбачено кілька варіантів. Він ідеально підходить в якості командирської машини. Встанови на «Тигрі» кулемет, гранатомет або ж встановлення протитанкових керованих ракет, вийде готова бойова машина підтримки піхоти на полі бою. Якщо ж використовувати комплекс зенітних ракет, то це буде серйозний засіб для боротьби з вертольотами і низколетящими літаками противника. До речі, все це озброєння за своїми ваговими характеристиками цілком вписується в можливості броньовика: він здатний брати «на борт» до півтора тонн вантажу.
Цікавий варіант використання «Тигра» в якості складової частини мобільного комплексу високоточної зброї «Грань» запропонували свого часу фахівці Державного унітарного підприємства «Конструкторське бюро машинобудування», в даний час наказав через (як би це м’якше сказати) недалекоглядність наших горе-економістів довго жити. Основа комплексу — модернізований міномет 2Б11 з керованою міною. Як відомо, міномет є дуже потужним зброєю, особливо в контрпартизанської війни в гірських умовах. Там не завжди можна використовувати важкі гармати та гаубиці, тому практично єдиним серйозним засобом для придушення обладнаних вогневих точок може стати саме міномет, який буде доставлятися в райони операцій колісним позашляховиком. Кращої кандидатури» для цього по своїм функціональним можливостям, ніж «Тигр», не придумати.
Робота мобільного комплексу досить проста. «Тигр» вивозить міномет на позицію, розрахунок швидко — протягом не більше трьох хвилин — готує його до бою. Треба підкреслити, що особливої початкової точності наведення не потрібно, оскільки основним боєприпасом «Грані» стає керована в польоті міна, здатна вражати цілі на відстані від півтора до дев’яти кілометрів. Після пострілу бортова електроніка міни розкриває стабілізатори та рули автопілота, запускає маршовий двигун. Наведення на ціль здійснюється за допомогою лазерного підсвічування. Система управління вогнем забезпечує виявлення цілей на дальностях до 20 кілометрів. Ефективність 11,2-кілограмової міни з 5,3 кілограми вибухової речовини виявляється дуже високою, оскільки міна падає на противника з кутами підходу, близькими до 45 градусам.
«Тигр» може возити з собою боєкомплект хв в кількості тридцяти штук, десять з яких є керованими. Як зазначають фахівці, ефективність одного комплексу «Грань» дорівнює бойової ефективності батареї 122-мм самохідних артилерійських установок.